Стрітенська свічка 24см

Стрітення Господнє належить до дванадцяти найбільших християнських свят і відзначається на сороковий день після Різдва Христового. У цей день Церква згадує подію зустрічі немовляти Ісуса з праведним Симеоном у храмі. Саме на Стрітення у храмах звершують чин освячення свічок, яким надається особливе духовне значення.

Стрітенська свічка — це освячена під час святкової літургії свічка, що пов’язана з євангельською подією принесення Дівою Марією та праведним Йосипом Немовляти Ісуса до Єрусалимського храму для посвяти Богові. Там їх зустрів старець Симеон, який упізнав у Дитяті обіцяного Месію. Саме від цієї зустрічі й походить назва свята.

Свічка є символом світла Христового, яке просвітлює світ і веде людину до спасіння. Вона нагадує слова Симеона про Ісуса Христа як світло для просвіти народів і надію для всього людства.

Історія освячення свічок на Стрітення сягає перших століть християнства. У Стародавньому Римі цей звичай був пов’язаний зі спомином очищення Пресвятої Богородиці після народження Спасителя. З часом традиція поширилася по всій Європі, а свічка стала знаком духовного світла, принесеного Христом у світ.

У східній християнській традиції, зокрема в православ’ї та греко-католицькій церкві, Стрітенська свічка має особливе місце. Її використовують не лише під час богослужінь, а й у щоденному духовному житті віруючих.

Освячену свічку запалюють під час грози та різних стихійних лих, просячи захисту для оселі. До її вогню звертаються в молитві за здоров’я, внутрішній спокій і зцілення. Її запалюють у часи родинних труднощів, просячи миру й злагоди, а також для охорони дому від усього злого. Свічка супроводжує молитву під час важливих життєвих рішень, у важкі моменти пологів і при благословенні в дорогу, як знак Божої опіки та підтримки.

Для освячення Стрітенську свічку виготовляють або обирають із натурального воску та приносять до храму 2 лютого. Після освячення її зберігають біля ікон або в спеціально відведеному місці. Таку свічку не використовують для побутових потреб, запалюють лише з молитвою та чистим наміром і не передають іншим людям.