Вінчальна пара "Господь і Богородиця Почаївська" срібна

Характеристики ікон:

Чарівна вінчальна пара ікон виготовлена майстром методом лиття. Ікони обкладені в мідний оклад, який зверху покритий сріблом і позолотою, прикрашені художньою ювелірною емаллю і декорована вставками кристалів Swarovski. Ікони оформлені в багет з натурального дерева і захищені щільним склом.

Все про ікони:

Для проведення таїнства вінчання зовсім не випадково потрібні саме дві ікони. Для подружжя їх значення дуже велике і символічне. Одним з основних атрибутів вінчання є Вінчальна пара, яка містить в своєму складі ікони Господа Вседержителя і Божої Матері.

Під дзвін молодята входять в храм, де починається таїнство заручення і вінчання. Вінчальна пара - це саме ті ікони, які будуть оберігати сімейне життя. Вони стануть сімейною реліквією.

Встановлення церковного шлюбу як особливого церковно-правового інституту в історії християнства відбулося досить пізно. Вірменська церква першою визнала необхідність церковного обряду для дійсності шлюбу. У Візантійській імперії довгий час укладання шлюбу регулювалося нормами римського права, яке вимагало юридичного оформлення тільки для вищих станів. Більшість шлюбів в багатих сім'ях Стародавнього Риму полягало за розрахунком: для продовження роду, для об'єднання володінь, а також для зміцнення політичних союзів. Античні юристи розглядали шлюб як обопільна згода на шлюб і спільне проживання. Дружина повинна бути відведена в будинок чоловіка, і згідно античним юристам, саме з цього моменту починався шлюб. 89-та новела Льва VI Мудрого (близько 895), що наказувала укладати шлюб тільки з церковного благословення, стосувалася лише вільних осіб, тобто, не рабів. Остаточна заборона укладення шлюбу без відома і благословення парафіяльного священика було при імператорі Андроникові II Палеолога (1282-1328) і Патріарха Афанасія I. З канонічних відповідей митрополита Київського Іоанна II (1078-1089) видно, що слов'янський народ вважав вінчання приналежністю шлюбу князів і бояр. З 17 століття почали благословляти нареченого і наречену двома іконами, які стали називатися вінчальні. Вінчальні ікони передавалися дітям від батьків у спадок. Були запорукою щастя не тільки для молодят, але і з часом для їх дітей і онуків. Ікони можуть подарувати батьки, а можна купувати і молодим. Пам'ятайте, що вони купуються на все життя, і, можливо, для кількох поколінь. Вінчальна пара стає частиною історії сім'ї.